Ймовірно, кожен із нас переживав тривогу в якийсь момент, можливо, через очікування важкої розмови з начальником або через хвилювання за хворого родича. Або ж ми навчилися тривожно реагувати на певні тригери. Ви знаєте фізичні прояви: підвищений тиск, прискорене серцебиття, спітнілі долоні чи хаотичні думки. У багатьох із нас є власні стратегії подолання таких ситуацій: спорт, фізичні вправи, медитація – що кому помагає. Але як справлятися, коли тривога не ваша, а когось іншого – партнера чи брата/сестри?
Розуміння того, що тривожна людина не завжди бачить у всьому лише негатив, може стати добрим початком; тривога не дорівнює негативу. У глибині душі люди, схильні до тривожних думок, зазвичай вдячні та сповнені надії. Тривога – це лише одна риса, а не вся особистість. Найкраще діє емпатичний підхід: намагайтеся дивитися на речі з їхньої перспективи.
Перш за все, тут не йдеться про пошук винуватого чи розподіл відповідальності; це не ваша провина і не їхня, що вони тривожаться, тож не відчувайте себе відповідальними. Ваш тривожний родич чи партнер мусить знайти власні механізми подолання, так само як і ви, коли відчуваєте тривожні думки. І так буде очевидно, що в них не все гаразд, тож не питайте їх про це! Натомість спробуйте бути співчутливими й запевніть, що ви поруч, якщо ви будете потрібні.
Якщо, скажімо, у близьких людей панічна атака – зберігайте спокій і дайте їм змогу впоратися зі своєю тривогою самотужки, не чіпляйтеся до них і не кажіть «візьми себе в руки» – вони вже й так напружені та стривожені, тож будьте підтримкою; навіть якщо тривожні думки рідко бувають раціональними, наголошувати на цьому не корисно – вони, ймовірно, це вже знають.
Корисно заздалегідь домовитися, як ви будете сповіщати інших у разі серйозного нападу. Такий крок потрібен рідко, але спільне планування з вашим тривожним другом чи близьким того, як ви обидва діятимете, якщо з’явиться тривога чи паніка, може допомогти зменшити тривогу через саму тривогу. І найголовніше – перемагає емпатія. Для людини, яка має тривожний патерн мислення або відчуває пов’язані з цим симптоми, знання того, що її люблять і приймають такою, яка вона є, дарує бажане відчуття безпеки.
Багато людей, які відчувають тривогу, звертаються до свого сімейного лікаря, деяких скеровують на КПТ (когнітивно-поведінкову терапію), а іншим пропонують медикаменти. Часто люди обирають приватний варіант допомоги і вирішують піти до гіпнотерапевта чи іншого спеціаліста з розмовної терапії. Гіпноз може бути дуже корисним для тих, хто має тривожні думки чи патерни поведінки, а сам процес гіпнотерапії здатен бути дуже заспокійливим. Багато гіпнотерапевтів також навчають своїх клієнтів самогіпнозу, «постукуванню» (tapping), техніці емоційного звільнення (EFT) та технікам усвідомленості (майндфулнес).
Який би шлях не було обрано, існує допомога, щоб упоратися з тривожною поведінкою або подолати її. Звісно, вкрай важливо, щоб людина, яка страждає від тривоги, сама звернулася по допомогу, адже терапія має менше шансів на успіх, якщо хтось відчуває тиск ззовні, якими б благими намірами не було підбадьорювання з боку друга, партнера чи члена родини.